Титан і вольфрам: як розпізнати

Титан: перевіряється вагою й іскрою

Візьміть деталь у руку. Титан приблизно вдвічі легший за сталь того самого розміру, і ця невідповідність відчувається одразу — очі бачать масивну річ, рука тримає легку. Магнітом він не береться зовсім. Але вирішальна проба — іскра: торкніться деталі до наждачного круга, і титан дасть сліпучо-білі іскри-зірочки без розгалужень, зовсім не схожі на жовтий сніп вуглецевої сталі. Проба займає секунду й помилятися в ній складно.

Від нержавійки титан відрізняється тим самим набором: нержавійка важча й дає коротку тьмяну іскру. Темний оксидний наліт або кольори мінливості після зварювання на титані — норма, вони на ставку не впливають.

Вольфрам і тверді сплави: перевіряються вагою й напилком

Тут усе навпаки: вольфрам і сплави ВК помітно важчі за сталь однакового розміру. Друга проба — напилок: по твердому сплаву він ковзає, не знімаючи металу, тоді як по швидкорізальній сталі знімає стружку. Третя — магніт: цільна швидкорізальна сталь магнітиться, твердосплавна напайка практично ні. Три проби разом розділяють партію на дві правильні купки: дорогий ВК і значно дешевша Р6М5.

Де вони трапляються в промисловому місті

Тверді сплави — це напайки й пластини різців, фрез, зенкерів, свердел, волок, вимірювальних наконечників і кернів; джерело — інструментальні та механічні дільниці, де інструмент списують постійно. Чистий вольфрам — сірі стрижні електродів для аргонодугового зварювання й противаги. Титан приходить з іншого боку: теплообмінники, обичайки апаратів, деталі насосів і арматури агресивних середовищ. Спірне показуйте фото — обидві групи надто дорогі, щоб вирішувати навмання.